Вітер

Серед степу широкого,
Лiсами, гаями,
Аж до неба високого,
Та помiж горами
Що в ночi що в днину -
Турботи немає
Вiльний вiтер лине
Та не поспiшає.
Нема куди поспiшати,
Нiкуди летiти -
Нiде серцю спокiй дати,
Душу притулити.
Нема в свiтi великому
Нiчого святого,
Нема йому грiшному
Нi вiри нi Бога.
Нiщо його не тримає,
Нiщо не турбує.
От i лине, бiдолашний,
Та тихо сумує.
Пролiтає над вербами -
Гiлки полоскоче,
А як буде мiж горами -
Скелю в порох точить.
Та коли вже смуток дуже
Серце притискає,
То вiн смерчем як закружить -
В гнiвi бiль долає.

Як той вiтер мої думи
По серцю блукають,
Анi щастя, анi правди,
Нi вiри не знають.

25.12.1995